Львівські гуральні

Горілки Яна Мушинського відомі були в усій Польщі. Його фабрика наприкінці XIX ст. містилася на Св. Терези (Олександра Невського), але після 1900 р. він її переніс на Гродзіцьких З (нині вул. Друкарська).
Тут містився фірмовий магазин.
А через дорогу під числом 4 розмістили свою запахущу фабрику лікерів «Глорія» Давид і Маркус Кесслери. Кесслерівські лікери та настоянки мали привабливий вигляд і користувалися попитом перш за все у пань. Там же можна було і придбати спиртові настої приправ для печива. Але успіху серд пань для Кесслера виявилося замало і він відкрив ще й фабрику горілок на Городоцькій, 23.
Серйозну конкуренцію Кесслерові складала фабрика лікерів на Левандівці, що належала родині Косецьких.
Фірма була заснована у 1864 році і весь час перебувала у власності однієї сім’ї. Одним з найбільших катаклізмів, які пережила фабрика був наступ російської армії у 1915 році. Фабричні будівлі зазнали такої руйнації, що відновити їх уже виявилося неможливим. Та нема лиха без добра.
Бо саме завдяки цьому знищенню фабрика по війні закупила нове обладнання і створила модерне виробництво на досить значній території — двох моргах землі. Але то вже називалося не фабрика, а Акціонерна Спілка, генеральним директором якої був Віктор Косецький. Косецькі проклали також від фабрики свою власну колію, котра сполучалася з загальнольвівською, і в цистернах та вагонах постачали продукцію не тільки на терени Польщі, але й за кордон. Тут вироблялися настоянки — цитринова (солодка і гірка), помаранчева (солодка, гірка та суха), «Вишняк», «Тереняк», «Дереняк», «Дубль-Алляш», «Супреме», «Черрі-Бренді», «Ексельсіор», «Медівка».
Пляшки вражали своїм привабливим виглядом і звабливими фігурами манили погляди львів’ян.
При цьому існували й набагато менші фірми, чий бізнес так само процвітав. На Городоцькій, 44 на початку XX ст. існувала фабрика Саломона Бухштаба, а на Шептицьких, 71 — заклад М. Реннера.
Син славного львівського аптекаря Петра Міколяша Юліуш заснував на Богданівні, 10 власну фірму. Своїм спиртом Міколяш забезпечував аптеки та фабрики лікерів. Після смерті власника у 1902 р. фабрику викупила фірма «Якоб Шпрехер і Спілка», заснувавши «Першу Галицьку Рафінерію Спирту» у Львові. їхні склади містилися на пл. Капітульній, 3, в Пасажі Гавсмана і на пл. Бернардинській, 2а.
Найбільша кількість горілчаних фабрик містилася на Знесінні, адже там найвигідніше можна було вирішити проблему води, цілі ріки якої потребувалося для виробництва спирту. А пізніше її використовували в дешевих гарячих басейнах і лазнях. На Знесінні містилися горілчані фабрики «Юзеф Кронік і Син» (з 1872 р.) на Жовківській, 126, «Ю. Зігель і Син», Ґ. Р. Льоша, «Люблінер М. і Сини», «Брати Капелюш», «Волькемберг, Пордес і Спілка» на Підзамче. Зрештою, навіть одна з вулиць на Знесінні називалася Лікерною.

За матеріалами книги Ю. Винничука “Таємниці львівської горілки”

Leave us a Message