Фабрика горілок і лікерів Бачевського

Горілчана фабрика Бачевського, яка нині відома як завод “Алмазінструмент” розташована біля підніжжя Високого замку на вул. Б. Хмельницького, №114/116, в районі колишньої Жовквівської рогачки на Знесінні (село включене в межі Львова в 1930-х рр.)
Базою майбутньої горілчаної імперії була скромна винокурня Лейби Бачелєса(за іншими даними Бачкауера) в с. Вибранівка (нині Жидачівський р-н, Львівської обл.), який в 1782 р. переселився до Львова і так прославився своїми виробами, що в 1810 р. отримав від австрійського уряду нагороду – імператорського орла – та титул цісарського постачальника(К.u.К. Hoflieferant).
Бачелєс спеціалізувався на виробництві високоякісної горілки, розолісу (гірких настоянок) та лікерів, які були очищені від самогонного запаху і приправлені настоями з благородних трав та рослин.
У 1848 р. син Лейби та Хани Бачелесів, Леопольд Максиміліан (р. нар. невід. – 1857) прийняв християнство у Львівській Латинській Катедрі і змінив прізвище на Бачевський. Найбільшого розквіту справа Бачевських досягля за керівництва правнука Лейби Бачелєса – Йосифа Адама Бачевського (1829-1911), який будучи випускником Львівської технічної академії та фахівцем з технології спиртів у 1866 р. заклав власну гуральню. У 1875 р. після смерті матері Йосиф Адам успадкував привілеї своїх предків і незабаром намісництво дозволило йому вживати назву “Цісарсько-королівська привілейована крайова фабрика”, а на печатці викарбувати – цісарського орла. Ще в 1856 р. родина Бачевських придбала на Знесінні палац Целецьких (Сieleckich) п. п. 19 ст. побудований за проектом Ф. Баумана, який у 80-х рр. 19 ст. став промисловою базою фірми.
Нові власники кардинально реконструювали споруду палацу, а в 1908 р. архітектор Владислав Садловський остаточно завершив її перебудову.mЙосиф Адам був одним з перших підприємців в Центральній Європі, який почав рекламувати свою продукцію у великих масштабах. Усі рекламні матеріали були підготовані під пильним оком фахівців. Щоб відрізнити його горілку і лікер від інших марок він наказав всю експортну продукцію для продажу розливати у фігурні кришталеві пляшки та обклеювати привабливими етикетками.
Такий продуманий маркетинговий хід сприяв тріумфальному прориву продукції на європейський ринок кін. 19 ст. Продукція Бачевського отримує численні нагороди на міжнародних виставках, визнання у гурманів та світове ім’я – J. A. Baczewski.
Йосиф Адам був відомий також як депутат Львівської міської ради, член Львівської торгово-промислової палати, багатьох благодійних організацій, а також Товариства польських горільників. За численні заслуги перед містом і монархією цісар нагородив Йосифа Адама титулом “постачальник цісарсько-королівського двору”. Бачевські перетворили виготовлення горілки в справжнє мистецтво, використовуючи всі доступні на той час новітні технічні досягнення.
Впевнений розвиток підприємства не похитнула навіть грандіозна антиалкогольна кампанія, організована митрополитом Йосифом Сембратовичем (1870-1882). Фабрика Бачевських виробляла також оцет, парфуми та добавки до фармацевтичних виробів.
В 1911 р. Йосиф Адам Бачевський помер. Його було поховано в сімейному склепі, який він збудував ще в 1883 р. (арх. Я. Шульц) на Личаківському цвинтарі. Є дані, що для оздоблення склепу було використано гранітні елементи та чорний мармур зі старого палацу Целецьких, де розташувалося підприємство.
“Фабрику горівок”, як її називали галичани, успадкували сини Йосифа Адама – Генрик (1864-1930) і Леопольд (1859-1924), які успішно продовжили батьківську справу та стиль роботи.
Брати ефективно застосовували прийоми маркетингу, провели в 1921 р. першу в історії Польщі професійну рекламну кампанію та побудували у Стрийському парку 20 метровий павільйон у формі карафки, який було визнано найцікавішою і найбільш відвідуваною експозицією виставки.
Після смерті Генрика Бачевського справу успадкував його племінник Стефан, який разом з Адамом, сином Генрика та іншими членами родини Бачевських займався фабрикою до 1939 р. Стефан Бачевський уклав угоду з двома відомими океанськими лайнерами “Пілсудський” і “Полонія”, на борту яких пропагували продукцію Бачевського, і таким чином вийшов на ринок Канади, Південної Америки та Австралії.
В цей же час починають використовувати авіаперевезення товару до Парижа, Відня, Праги. Для покращення конкурентоспроможності виробів Бачевського, частина пляшок з горілкою була помаркована слоганом “Єдина горілка порівнянної якості з тією, що виробляється П’єром Смірновим у Росії”. Смірнови також застосовували подібний салоган, тільки в адресу Бачевських. У вересні 1939 р. під час битви за Львів фабрику Бачевських розбомбила німецька авіація Люфтваффе.
Після захоплення міста радянськими військами, представники радянської влади вагонами вивозили вцілілі лікеро-горілчані вироби фабрики до Москви. Останні екземпляри львівського “Бачевського” було продано через 30 років після війни за величезні кошти.
Після другої світової війни слід Стефана і Адама Бачевських загубився, хоча є дані, що вони обоє загинули в шахтах Донбасу у 1940 р., а їх вцілілі родичі переїхали до Відня, де нині проживають вже їхні нащадки. У1989 р. відділення компанії Polmos розташоване у Старограді Гданському (Польща) почало виробництво кількох видів напоїв за ліцензією Стефана Бачевського, однак в 1990-х рр. термін дії дозвільних документів закінчився і виробництво припинилося.
Родинний бізнес було відроджено у Відні сином Стефана, але вже під назвою Altvater Gessler, де розливають горілку на картопляній основі Monopolowа за рецептами 18 ст. та медовий лікер Krupnik. На пляшках фігурує авторитетний історичний напис “Започаткована 1782 року у Львові”.
У другій половині 20 ст. у виробничих корпусах горілчаної фабрики розміщувалося машинобудівне підприємство, потім завод алмазного інструменту – “Алмазінструмент”. Нині будівлі колишнього горілчаного гіганта займають ВАТ “Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту” та ще велика кількість дрібних приватних та державних установ.
Було за Жовківською рогаткою наприкінці XIX ст. ще кілька підприємств виробництва алкогольних напоїв. Зокрема “рафінерія спирту” Ізраеля Зіґеля та Рубіна Льоша; склади вина Озіаша Барда, Еліаша Чортковера, Лейба Крамнонера, Маркуса Неля, Хаїма Вайнберґера; фабрики горілок Братів Капелюш зі Старих Бродів, Пордеса Волькенберґа, Сальо Гольдфрухта, Иосифа Кроніка, Герша Люблінера

Leave us a Message