Cafe de la paix
Кавярня «Де лап пе» знаходилась на площі Марійській, 7. До 1909 року то була ресторація К. Гугета «Авеню», де збирались купці, адвокати і посередники. Змінила назву, коли змінила власника. Сюди приходили прочитати газети, випити кави, але найчастіше в бізнесових інтересах.

Cafe Rouge
То була типова кнайпа для тихих закапелків міста.
Сюди на вуличку Миколая приходили мешканці сусідніх будинків. За широко відчиненими вікнами квітли в садку акації, затуляючи каварню від очей перехожих. Усі тут між собою зналися і то настільки добре, що не мали вже особливих тем для розмов. Ані про себе, ані про інших нічого нового вже розповісти не могли. І тому грали в карти.

Аббазія
У кінці XIX віку на вул.Карла Людвіка, 33, містилася каварня “Едісон”, а в 1909-1913 рр.
“Аббазія” (“Опатія”) з величезним залом на триста квадратних метрів і пейзажами на стінах, розписаними Зиґмунтом Вальком. Тут можна було купити фальшиві марки, сюди вчащали валютники і часто від¬бувалися облави. Під такою ж назвою був готель і каварня на вул. Різницькій, 12.

Адрія
Ресторація Соломона Роттенберга розташовувалась на розі вул. Шайнохи та Сикстуської, 13.
З нею повязана велика бійка, під назвою “Трагедія у Львові” 1932 р.

Альгамбра
Розташовувалася у Стрийському парку на терені Східних Торгів на узгір’ї розкішного саду навпроти Палацу Мистецтв. Ресторація удень правила за сніданковий покій, а ввечері серед лямпіонів панорамою освітленого міста милувалася вишукана і весела публіка. Власником був Рудзький

Банзай
Працювала в 1905-1908 на вул. Городоцькій, 5 під час російсько-японської війни.
Оскільки львів’яни вболівали за Японію, то власник пан Якуб Фляйшман передбачливо використав дуже популярне вуличне слово “Банзай”. Тут щодня виступала “першоклясна жіноча капеля”, але співала далеко не японські пісні.

Бауркер
Знаходилась на розі вул. Краківської і Ринку.
Власником був кульгавий ресторатор Бауркер. Грав там на фортеп’яні тільки один піаніст, а щоденним шлягером була пісня “П’ятеро з Альбатроса”.

Бізанц
В будинку №2 на пл. Соборній довший час містився ресторан, який від прізвища свого власника Ф.Бізанца називався “Бізанц”. Небіж Ф.Бізанца зараз живе у Відні, фінансує різноманітні спільні австро-українські культурні заходи. Очевидно, з назвою цього ресторану пов’язане прізвисько офіціантів у львівських кав’ярнях –  “бізанци”.

Варшава
Ця вишукано оздоблена за проектом Альфреда Захарієвича каварня, як і сама будівля, з’явилася в 1911 р. на площі Смольки, 3.
Кам’яниця, яку збудувала фірма Захарієвича з використанням залізобетону та найсучасніших технологій, стала для фірми гордістю.Посередині каварні, декорованої білим та зеленим мармуром, бив фонтан і плавали рибки.На відміну від інших подібних каварень, де денна і нічна публіка мінялися місцями у ‘Варшаві” і вдень і вночі товклася переважно та сама публіка, котра витрачала деколи за вечір те, що за тим самим столом заробила вдень

Вікторія
Кнайпа знаходилась на вул. Рейтана. Вдень великою популярністю не користувалась, гамірно тут ставало ввечері, оскільки тут була танцювальна зала.

Вулій
Тут містились кабаре і кнайпа — на розі вул. Зиморовича і вул. Академічної. У кабаре виступали відомі львівські актори, поети і співаки

Гранд
Одна з не багатьох каварень, у якій і серед білого дня було гамірно від публіки. Цьому сприяло зручне розташування в приміщенні однойменного готелю. Хтось полагоджував свої інтереси, а хтось просто грав у карти в наріжній картярській залі. Вечорами в каварні на вул. Карла Людвіка, 13 лунали штраусівські вальси.

Грот
Кнайпа знаходилась на вул. Шайнохи, 2. Згодом змінилася назва на “Ельдорадо”.

Гроздіцьких
Сюди ходили учні гімназій на білярд, але оскільки там був лише один білярдний стіл, то учні перенеслися до ресторації “Кручені слупи”.

Зєм’яньска (“Поміщицька”)
Знаходилась на вул. Баторія 12, а за М. Тировичем — вул. Св. Миколая. Існувала недовго. Заходили урядники, промисловці. Вечорами грали музики.

Імперіял
Розташовувалась на вул. Легіонів, 5. Сюди з усього Львова прибували директори деревообробних фірм, власники тартаків, лісники. Це деревна біржа. «Імперіял» вдень, а особливо по неділях – це заклад деревної біржі.

Кавярня «Лювр»
Кавярня займала партер камяниці на вул.. Костюшка і вул.. Третього мая, 12 (тепер «Пузата хата») Зал прикрашало полотно, що зображало площу Ринок у середні віки. Колись це була найбільша ресторація на всю Галичину.

Кавярня Міллера
Називалась за іменем шинкаря Йосифа Міллера і знаходилась на площі Бернардинів, 7. Згадується в повісті І. Франка «Лель і Полель».

Карльтон
Знаходилась на вул.. Лукасінського, 4 біля Промислового Музею, тому спочатку мала назву «Музеум», в міжвоєнний час – «Колюмбіна». Це було популярне місце завдяки танцювальній залі.

Кнайпа “Глинянська вежа”
На першому поверсі дому №3 функціонувала популярна кнайпа “Глинянська Вежа”, яка продовжувала традиції давнього ресторану Якова Кляйнмана.

Кнайпа “Телевізор”
На першому поверсі кам’яниць № 1-3 на пл. Галицькій завжди були престижні магазини. У 1950-х роках там розмістили на двох поверхах “Центральний універмаг”.
На поч. 1960-х рр. його замінили (вже одноповерхові): праворуч довгий магазин “Подарунки”, а ліворуч продуктова крамниця “Гастроном”. В її наріжній частині був відділ “Соки-води”, де варили каву “на експресі” та продавали на розлив вино і коньяк. Відвідувачі попивали їх, стоячи при високих столиках та спостерігали за перехожими крізь високі вітрини. Через це в народі це місце мало назву “Телевізор”.

Кнайпа в камяниці №2 на вул. Св. Войцеха
Збудована в стилі історизму у 1890-х роках.
Зрізаний наріжник будинку завершує неоренесансний фронтон. В цоколі будинку функціонував популярний пивний бар, що припинив своє існування із закінченням епохи “живого бочкового пива”. Зараз про колишній пивбар нагадує оригінальний барельєф з гальбами, раком та левом

Кнайпа в кам’яниці № 10 вул. Газова
У двоповерховій типовій чиншовій кам’яниці № 10, з необароковим металевим балконом 1890-х рр. у центрі фасаду, на поч. XX ст. функціонували виробництво і торгівля кошерних ковбас і вуджених виробів Ґусти Блянкштайна та Міхала Френке¬ля, а у 1929 р. – фабрика шоколаду Ісраеля Кальтера.
Двері з кольоровими шкельцями ведуть на подвір’я з мальовничими офіцинами і мініатюрним городом

Кнайпа в камяниці №9 вул. Дорошенка
Одна з перших сецесійних камяниць, збудована за проектом Альфреда Захаревича у 1899-1900 рр.
Тут була відома за радянських часів кнайпа “Рубці по-львівськи”. Сюди приходили спробувати “львівську екзотику” – флячки. Потім її переобладнали в популярний бар “Гарячі бутерброди”.

Кнайпа в будинку №11 вул. Дорошенка
У домі №11, спорудженому у 1882-1884 рр. за проектом Емануеля Галля, 1891 р. відкрився готель “Центральний”. Серед його відомих мешканців була Леся Українка. У 1910 році проведено реконструкцію готелю. На другому поверсі готелю влаштували кав’ярню “Сіті”., з довгим балконом вздовж фасаду. За радянських часів тут працювало кафе “Львів’янка”. Після останньої реконструкції будинок став частиною готельно-ресторанного комплексу “Гранд-готель”.

Кнайпа в будинку на Дорошенка 37
Збудований у 1892-1894 рр за проектом Яна Томаша Кудельського для фабриканта горілок та лікерів Леопольда Бачевського. Тут була редакція часопису «Всхуд», а також кав’ярня «Максим», яку ще називали шинком Самуеля Менашеса. Тут були представництва корабельних компаній Cunard Line White Star Line, якими подорожували до Америки галицькі емігранти. У цьому будинку жив архітектор Оперного театру Зигмунт Горголевський.

Кнайпа в будинку №7 вул. Лисенка
Триповерховий житловий будинок знаходиться на місці колишнього шинку “Ветеранська печера”, з танцювальною залою,.заснованому у 1776 р. і який проіснував до середини 19 ст.

Кнайпа Кребса
Містилась на розі вулиць Баторія і Кубалі. Власник славився тим, що мав великий асортимент напоїв, серед яких були горілки, араки, роми, багато з них власного виробництва. Великою популярністю користувались «Гетьманська» та «Кунтушівка».

Кнайпа Нафтули
Ця ресторація і винарня знаходилась на вул.. Трибунальській 12 (Шевська). Мешканці міста називали її за іменем власника, хоч назва кнайпи була «Під Трьома Коронами». Тут було смачно і недорого, тому приходили різні верстви населення. Із зміною власника кнайпа стала місцем зустрічі богемної публіки – музикантів, молодих поетів

Кнайпа Теличкової
Заклад знаходився під 6 номером на розі вулиці Академічної та Хорунщини (Чайковського), зараз там магазин «Адідас». Крім кнайпи тут була крамниця, де можна було купити чаю, кави, приправ. До кожної пачки чаю «Ліптон» додавалась срібна ложечка.
Кнайпа у зниклому будинку на проспекті Свободи
Будинок фінансового управління на проспекті Свободи, який постав у середині XIX століття, під час війни був сильно зруйнова¬ний і до кінця сорокових років минулого століття його повністю розі¬брали.
На його місці 1952 року збудували Механічний технікум, згодом у цьому приміщенні був Палац піонерів, зараз тут Шевченківський центр. Ближче до Національного музею теж 1952 року звели будівлю Львівського будівельного технікуму, останніх років із тридцять – тут економічний факультет Львівського університету. І нарешті в часи незалежності між цими будинками звели ресторани «Вежа крамарів» і «Княжий келих».

Козьол
На пл. Домініканській, 3 містилися покій сніданковий і винярня “Стара кімната”, яку популярно називали за іменем власника Болеслава Козьола
Кнайпа мала декілька залів: Античну, Лицарську та Малинову — і була місцем дуже затишним, а ціни були вищі, ніж навіть у готелі “Жоржа”. Славилась вишуканою кухнею, сюди водили гостей з інших міст, аби похвалитися львівською гастрономією. Покої Козьола ніколи не були переповнені, сюди приходили ті, хто цінував гарний інтер’єр та інтимну атмосферу з тьмяним світлом. На стінах висіли графічні роботи.

Кручені слупи
Відкрилася в 1902 р. на розі вул. Кохановського і вул. Панської, зараз тут ощадна каса. Вчащали учні гімназій на білярд. Горілку сюди постачали від Бачевського. Це була стація візників, які забігали до кнайпи на гальбу пива.Кнайпа в 20-30 роках належала Альбіну Куликовському. Під час німецької окупації вона стала улюбленим місцем перебування для жандармів, які, вийшовши з касарень на вул. Зеленій, першей офіційний візит робили саме сюди.

Міраж
У каварні “Міраж” можна було придбати усі газети — польські і закордонні. Також був щоденний безкоштовний концерт”. Власником був Зиґмунт Баран.

Найсерек
Чех Найсерек мав у другій половині XIX віку на Ринку, 18 крамницю і кнайпу, куди вчащали переважно журналісти.

Нітуш
Ця кнайпа на розі вул. Личаківської та вул. Гофмана хоч і мала танцювальну залю, але збирала публіку не надто порядну.

Палас де данс
Знаходилась на вул. Легіонів, 2. За ім’ям власника називали її ще “Зенґут”. То був один з найкращих танцювальних закладів міста.

Пегас
Літературно-мистецька кнайпа, що відкрилася в червні 1942 р. на площі Марійській, але згодом перенеслася на вул. Романовича, 11. Працювала з 8 до 20, а в середу, суботу і неділю грала тут музика.

Пивний бар в камяниці №2
Збудована в стилі історизму у 1890-х роках.
Зрізаний наріжник будинку завершує неоренесансний фронтон. В цоколі будинку функціонував популярний пивний бар, що припинив своє існування із закінченням епохи “живого бочкового пива”. Зараз про колишній пивбар нагадує оригінальний барельєф з гальбами, раком та левом

Ресторан Абрама Фляйшера
Ресторан знаходився на вул. Коперника, 16. Будинок прикрашають барельєфи арф та муз, створені скульптором Петром Гарасимовичем. Цю кам’яницю перебудував у 1888 р. І. Левинський для майстра фортепіано та органів Яна Слівинського.

Ресторан Гервюца
У будинку № 20 по вул. Грушевського до війни працював ресторан Гервюца, нині тут студія дизайну “Гардин” і магазин взуття “Ле Гранд”.

Ресторан “Кольонський”
Кам’яниця на вул. Шевській, 10 – пам’ятка архітектури епохи класицизму з пізнішими додатками в стилі ампір.
Збудований у 1787 р. за проектом архітектора Я.Петровського для Ю.Гординської. Фасад оздоблений рельєфами на міфологічні сюжети, автором яких був Гарт-ман Вітвер. У 1888-1939 рр. тут містилися готель “Під трьома коронами” і ресторан “Кольонський”.

Ресторан «Під левом»
Приміщення, в якому він функціонував – кам’яниця Карзерівська (або Бельських), що на площі Ринок, 20.
Будинок збудовано у 17 ст. У радянський час ресторан був дуже популярним. Тут збиралась «елітна» публіка, гуляли весілля та ювілеї. Коли до Львова приїжджав Михайло Горбачов, його пригощали у цьому ресторані. Починала співати тут і Оксана Білозір. Там є безцінний гобелен з панорамою Львова, ресторанному паркету близько ста років. Є у ресторані дороге оздоблення, зокрема сусальним золотом, цінна колекція підлогових годинників та інших антикварних речей. У 80-ті роки у ресторані «Під левом» грав камерний оркестр. Був перший зал, далі – бар, у внутрішньому подвір’ї був зимовий сад. Був там і фонтан. Співар у ресторані Ігор Білозір, бував Володимир Івасюк. У 19 ст. у цій памятці булла крамниця церковних товарів «Під Надією». Її власником був Михайло Димет. У цій крамниці вперше у Львові у 1864 році продали Кобзар Шевченка.

Ройяль

Кнайп із такою назвою було кілька.
На початку XX століття на вул. Скарбковській, та на пл. Голуховського, 3.

Рома
Ресторація знаходилась на вул. Академічній, 25 майже навпроти кавярні Залевського з входом з вул. Фредра. Відкрилась 1911 року. Тепер це кафе «Академічне». Сюди заходила інтелігенція, офіцери, письменники, актори та музиканти. Часто тут бував історик Іван Крипякевич.

Севілья
Розташувалася в приміщенні другорядного готелю “Ройяль” на площі Бернардинській, 14.
Але назва абсолютно не відповідала внутрішньому інтер’єру, бо в кнайпі не було нічого іспанського. Натомість навпроти входу стояла велична фігура Міцкевича.

Сіті
У домі №11, спорудженому у 1882-1884 рр. за проектом Емануеля Галля, 1891 р. відкрився готель “Центральний”. Серед його відомих мешканців була Леся Українка. У 1910 році проведено реконструкцію готелю. На другому поверсі готелю влаштували кав’ярню “Сіті”., з довгим балконом вздовж фасаду. За радянських часів тут працювало кафе “Львів’янка”. Після останньої реконструкції будинок став частиною готельно-ресторанного комплексу “Гранд-готель”.

Сніданкові покої у Львові
Кава з булочкою в сніданковому покої «Закопане» на вул.. Академічній або в першій молочарні Марії Комуніцької-Рапальської, яка була відома своєю кавою, чоколядами, льодами і домашнім печивом

Театральна

З 1842 займала частину фасаду театру Скарбка (вул. Скарбковська, 1).
Приходили актори старшого покоління, різного роду фактори та авантуристи, що, звісно, не підносило її реноме. Відкрита була цілу ніч. У 1880 р. власником був Матвій Костецький.

Хлібкевич
Знаходилась на вул. Довга, 41, а згодом після перейменування вулиця — Театральна, 14.
До цієї невеликої затишної кнайпи ходили урядовці. А в перші роки після повстання 1830 р. збиралися тут колишні повстанці, щоб поділитися спогадами про свої пригоди.

Кнайпа Лєрхера на вул. Панській,12.
Реклямувала львівське та пільзенське пиво з колишньої пивоварні Грунда, а згодом з пивоварні Лєрхера в Лисиничах. Мала веранду, два зали, в неділю і свята грала військова музика.

Японська кав’ярня
Перший поверх кам’яниці №5 по вул. Курбаса рустований і призначений був для “Японської кав’ярні”, яка і працювала тут до І Світової війни, на вищих поверхах розміщувалися квартири.
На кожному поверсі влаштовані балкони на металевих консолях, причому нижчій балкон відокремлює рустовану торгову частину від житлової, вкритої майолікою.

Published by admin