Рівень каварні був дуже різним. Подекуди це були маленькі кнайпочки, типові каварні для закоханих, де у напівтемряаі стояло декілька столиків. Колишній віденський або староєвропейський тип каварень почав здавати свої позиції після Першої світової війни і поступатися варшавському або новоєвропейскому типу.
Найдавніші локалі ”Віденська” та ”Центральна” дуже змінилися, інтер’єр оновилася, став елегантнішим. Власники дбали про клієнтів, обслуга була спритніша і ґречніша, чимало старих гостей тішилися кредитом. Кельнери добре знали, кому і коли переказати на вухо свіжу плітку, що ширилась містом. Якщо в закладах нижчої категорії клієнтів обслуговували дівчата і хлопці у білих полотняних куртках, то в каварнях, які мали вищий статус, зверталося увагу на те, аби кельнери вибиралися у смокінги і бездоганно чисті сорочки. В другій половині тридцятих років ХХ ст. окремі модерні заклади почали вбирати кельнерів у кольорові маринарки. Однак для консервативних відвідувачів то був прояв поганого смаку і про такі каварні вони говорили зі зневагою. У цей період рандка в каварні стала чимось загальноприйнятим, дозволити її собі вже могла кожна порядна панна і тільки родини з консервативним мисленням ставились до цього з осторогою.

Published by admin