У родині Каменяра приєднувалися кулінарні традиції центральної, східної, галицької, бойківської і гуцульської кухонь.
Іван Франко дуже любив збирати гриби і рибалити. На грибах він чудово розумівся та умів їх збирати. Якось приніс до пароха Олекси Волянського цілий кошик грибів і е приготувати. Дружина пароха відмовилась їх готувати, бо не знала, чи вони їстівні. Франко поставив кошик на поріг і сказав: ”Приготуйте, я прийду і буду їсти”. Паніматка приготувала ті гриби, і Франко їх скуштувавши, відтоді селяни почали їх збирати, бо вони справді були їстівними. Гриби у домі Франка сушили, солили, маринували, робили з них різні підливки, мачанки.
На іменини рідних Ольга Федорівна випікала пиріг з дріжджового тіста і м’яса, який називався ”Іменинний”. Це виріб із дріжджового тіста з м’ясною чи фруктовою начинкою, прикрашений по краю виплетеними з тіста косичками, трояндами і пташками. Уздовж пирога великими літерами (також із тіста) викладали літери з ім’ям іменинника.
Письменник також знав рибу, її повадки, де і коли можна спіймати. Його сучасники згадували, що навіть у місцях, де побували професійні рибалки, він міг наловити ще чимало риби. Рибу сушили, маринували у різні способи. Франко вмів і спіймати рибу, і потім смачно її приготувати. Дружина поета Ольга Федорівна Хоружинська походила зі Слобідської України, тож додала кулінарних традицій Центральної і Східної України, майстерно поєднуючи їх з галицькою, бойківської і гуцульською. Дуже любила готувати різні конфітюри, джеми, варення. Коли Франки 1902 року перебралися у власне помешкання, то насамперед Франко зі синами заклав сад. Посадили грушки, яблуні, черешні, вишні, смородину. Яблука сушили, робили домашній оцет з фруктів. Ольга Франко виготовляла з них різні наливки, настоянки, якими частувала гостей.
