В історії Львова та Галичини було дуже багато кави. Кава була не тільки однією з традиційних форм відпочинку львів’ян, але й ритуалом, і навіть певним політичним символом. Львівські кав’ярні були відомі не тільки інтелектуальними та мистецькими дебатами, а навіть такими собі політичними клубами, де збирались люди з подібними політичними поглядами.
Львів завжди був багатокультурним явищем. Його національний склад і статус часто змінювався, але спільною для всіх часів залишалась ”кавова культура”.
В період Першої світової війни склалась складна ситуація з імпортом кави. Щоб врегулювати продаж кави в Австро-Угорщині, було створено спеціальне регулююче відомство. Право реалізовувати цей важливий продукт отримали тільки декілька фірм. Було запроваджено карткову систему та встановлено норму на продаж кави. Картки видавались на одну особу терміном на вісім тижнів. На весь цей час припадало лише 125 грамів кави. Але і цієї кількості на всіх охочих не вистарчало. Справа набувала державного значення. Розпорядження щодо процедури реалізації кави у Львові видавав сам намісник Галичини генерал Гуйн. Ще якийсь час справжню чорну каву можна було випити в кав’ярнях і ресторанах міста, але із загостренням економічної ситуації з Відня надійшло розпорядження обмежити час торгівлі кавою. Спочатку до стратегічних продуктів було зараховано цукор і замінено його сахарином. Заборона діяла від 20 квітня 1917 року. Клієнтам, що приносили до ресторану цукор з собою, дозволялось пити солодку каву. Але згодом і кава стала дефіцитом. Тоді на загальноімперському рівні ухвалили рішення започаткувати торгівлю ”воєнною мішанкою кави”. Вміст ерзацу сталовили 30 відсотків чорної кави, решта – перепалений цукор-сирівець і буряки. Проте й це рішення довший час залишалось обіцянкою, а справжню чорну каву було повністю вилучено з продажу. Виняток зробили тільки тим категоріям населення, що працювали у військовій промисловості і шпиталях. Щоб запобігти можливим спекуляціям, мішанку запаковували у спеціальні пакети вагою 250 грам і придбати її можна було в кавовій централі додатково пред’явивши картки на хліб.
Картки видавали декілька місяців, але кава до Львова не надходила. ”Kyrier Lwowski” повідомляв: ”У продаж запущено різні сурогати невідомого походження. Але, попри це, люди, призвичаєні споживати вранці й на обід філіжанку кави, не можуть собі в цьому відмовити навіть у такі скрутні часи, а тому платять шалені гроші невідомо за що”. За словами цього ж часопису: ”Широкі маси зубожілих людей спрагло чекають на каву”.
zaxid.net/article/13844