вул. Вірменська, 5

працює пн-чт 10:00 — 23:00,

пт-нд 10:00 — 24:00

Ресторацію названо в честь бургумістра та літописця Львова — Бартоломея Зиморовича, який проживав та працював тут у XVII ст. Заклад оформлено відповідно до цієї епохи: стіни прикрашають гравюри та фрески, які зображують герби ремісничих гільдій та першого герба Львова, а також портрет Бартоломея. Стільці та столи зроблено з дуба, у VIP-залі - антикварні різьблені крісла з Франції.

Кухня львівська з елементами вірменської, єврейської. Мають три сорти - cвітле, vедове та nемне, що мають 4%, 5% та 7% алкоголю відповідно. З цікавинок кухні - копчене м'ясо, риба, овочі з власної коптильні, хліб власної випічки.


Бартоломей Зіморович народився у Львові 20 серпня 1597 року, за переказами — у вірменській родині муляра Станіслава Озимка на Галицькому передмісті Львова. Зіморовичі проживали на вулиці Глинянській, яка тягнулася через названий так ще тоді Личаків в сторону Винників. Ця вулиця разом з рештою Личакова становила приблизно двісті домів з власним костелом і церквою і власним урядом, який складався з війта і кількох старших, котрі підпорядковувалися владі самого міста.

Навчався у Катедральній школі. На 23 році життя написав польською мовою свою першу збірку сатиричних віршів та ліричних пісень «Життя козаків Лісовських». Тоді став працювати у львівському маґістраті, згодом був обраний райцею (тобто, членом Ради), отримав титул «видатний і славний пан». Був провізором (опікуном) шпиталів Святого Духа і святої Анни.

1623 року написав свою першу поему «Пам'ятка з турецької війни», в якій прославив перемогу козаків у битві з турками під Хотином. А на своє весілля він отримав у подарунок від молодшого брата Шимона поетичний цикл із шістдесяти дев'яти барокових ідилій під назвою «Роксоланки, тобто руські панни».

1648 року вперше обраний бурґомістром Львова. Надалі ще кілька разів перемагав на виборах голови Ради міста. Керував обороною Львова під час облоги міста козацьким військом 1655 року. 1664 року за бездіяльність під час єврейських погромів був засуджений до ув'язнення на рік і 6 тижнів і вигнання з міста, проте зумів відкупитись і уникнути покарання. 1672 року знову організовував оборону міста від турків і татар.

Був одружений чотири рази і по смерті дружин успадкував великі маєтки. Зазнав великих збитків під час облог міста 1648 і 1655, коли було спалено його будинки на передмістях. Через судову тяганину з родичами дружин втратив значну частину майна, а завдяки зятеві потрапив у борги. Мав чотирьох рідних дітей та трьох усиновлених.

Упродовж чотирьох десятиліть досліджував джерела з історії Львова, зрештою узагальнивши зібрані відомості у праці латинською мовою під назвою «Потрійний Львів». Цю першу історію Львова від 1202 до 1633 року автор присвятив «найшляхетнішим мужам, панам радним сенату львівського».

Поет описав події Хмельниччини у збірці віршів «Ідилії новоруські», яку видав того ж року під іменем брата. У 1663 році видав поетичну збірку «Селянки руські».

Помер у Львові 14 жовтня 1677 року. Місце поховання невідоме.