Кнайпово-історичні екскурсії "Сервус, Львове"

Історію Львова важко уявити без кав'ярень, веселих і не дуже трафунків, пов'язаних з ними. Значна частина життя давніх містян проходила у львівських кнайпах та рестораціях. Не було б визначних математичних рішень, якби не "Шкоцька кнайпа", відсутність "Атляса" також би спричинила багато незручностей. Проте, у львівських кнайпах відбувались і продовжують відбуватись не тільки дружні посиденьки, львівські заклади здавна були місцем зустрічі ділової та політичної еліти міста налагодження бізнесових та політичних контактів. 

Члени таємного ордену мали значний вплив на політичне життя, а пам’ять по собі залишили у таємних знаках, які дотепер прикрашають не один будинок у Львові.

Львів познайомився з цим орденом у першій половині 18 ст. Про це свідчать документи поліції. Вони стежили за членами ордену. Тож відомо, що до масонської ложі входили представники аристократії, викладачі університету, купці, австрійські чиновники та військовослужбовці високого рангу. У палаці Любомирських певний час працювала австрійська адміністрація королівства Галичини. Багато її чиновників були масонами або очолювали ложі.

У кам’яниці Корнякта зберігаються цікаві пам’ятки з масонською символікою. Колекція масонських речей потрапила від львівського колекціонера. Більшість відзнак виготовлені з латуні та срібла і прикрашені масонською символікою – трикутниками, циркулями, символом “Всевидящого ока”. Тут є і масонська шпага, кубок зі скла з вигравіруваними масонськими символами, а у збірці тканин – масонські запони, стрічки і білі рукавички. У 19 ст. багато бургомістрів були членами масонських лож. Будинок Пір року на вул. Вірменській та Кайзервальд належали засновнику масонського руху в Галичині французові Льонгшампфу де Бер’є. У 1747 році він заснував ложу “Трьох богинь”. Під тиском церкви ложа, проіснувавши декілька місяців, самоліквідувалась. У 1767 році у Львові розпочала роботу ложа “Трьох білих орлів”. Коли імператор Йосиф ІІ приїхав до Львова, його приймала родина де Бер’є, яка жила у Львові до 20 ст. Останнього з роду, Льоншана, який до 1939 року був ректором Львівського університету, розстріляли гітлерівці разом з групою представників польської інтелегенції. на Вулецьких пагорбах. Українські масони вважали Франка своїм. У Львові немає документів, які б це підтерджували. Проте Франко цікавився масонством. Зокрема, він писав статті на цю тему “Шпихлірі Галіції”. Першим масоном-українцем вважається Іван Хвалибог. з відомих українців до масонства причетний ректор греко-католицької семінарії Михайло Щавницький. Під час навчання його було прийнято до віденської ложі “Постійності”. На педагогічній ниві він встиг багато зробити для нового покоління українських релігійних і культурних діячів, науковців.

Театр Скарбека будували масони. У ньому певний час засідав Галицький сейм, а в його складі було багато масонів. зокрема, Леон Сапега, Анджей Потоцький. Була й ложа викладачів університету “Фенікс до круглого столу”. У 1784 році до її складу ввійшли викладачі новоствореного Львівського університету. Згодом вони вийшли з ложі та заснували осередок “Щиросердної людини”. Відоме місце, де збирались члени ложі – на початку вулиці Зеленої. Тепер тут школа №6, а колись був палац Замойських.

З масонством пов’язаний і Арсенал Сенавських, також відомий як палац Баворовських. У 1812 році в епіцентрі місцевого масонського руху опиняється родина князя Чарторийського. В історичному архіві є лист із придворного управління Відня, де галицькому губернатору дають вказівки далі стежити за дружиною князя, яка створила у Львові перший жіночий масонський клуб.

Львівська ложа «Трьох Богинь», заснована 1747 року нащадком гугенотів французом Ф. Лонггампсом, була другою, після ложі у волинському Вишневці, масонською ложею в Україні. Функціонувала вона усього кілька місяців і самоліквідувалася на вимогу римо-католицької церкви, до священиків якої випадково, після раптової смерті хранителя печатки ложі Лероя, потрапили протоколи її засідань. Друга спроба Ф. Лонггампса виявилася більш вдалою: ложа «Трьох білих Орлів» діяла у Львові найдовше за решту місцевих вільномулярських осередків — 15 років (по 1782-й)! Банкір і підприємець Ф. Лонггампс використовував масонські зв’язки в першу чергу для зміцнення своїх комерційних позицій на галицьких землях. А щоб ложа підпорядковувалася заступнику директора варшавської і краківської монетарні графу А. Мощинському — довіреній особі короля Речі Посполитої Станіслава Августа, то йому це вдалося.

За два роки після першого, 1772 року, розподілу Речі Посполитої, Лонггампса на посту Великого магістра ложі «Трьох білих Орлів» змінив поручик австрійської піхоти Мартін фон Клеменс, схиблений на кабалістиці і дешифруванні таємних знань, закодованих у Святому письмі. «Містик тривіального крою, може, навіть не шарлатан, а швидше голова, в якій все перекапустилося аж до крайньої межі маніяцтва й божевілля», — так характеризував бравого піхотинця один із «титанів» галицького масонства професор герменевтики Старого Завіту Львівського університету Іноцент Аврелій Феслер («Кримінальний світ старого Львова»).

Клеменс розвинув у Галичині бурхливу діяльність. Він заснував ложу «Трьох Штандартів» із вояків австрійського гарнізону, ложу «Йосифа до цісарського Орла», ложу «Золотого мистецтва» в Заліщиках, «До Надії» в Самборі, а також «Германа до чорної Черепахи» у Вєлічках поблизу Кракова. Діяли у Львові й інші ложі: «Фенікс до круглого Столу», яка об’єднувала викладачів університету, «Досконалої Рівності», «Трьох Корон Галичини»… Траплялися і самозванці. Так, 1776 року французи абат Боудін і д’Арно створили у Львові розенкрейцерівську ложу «Трьох білих Троянд» і проголосили себе нащадками духовних орденів Середньовіччя та істинними масонами. Але незабаром з’ясувалося, що вони не мають жодних повноважень від віденського Товариства розенкрейцерів і тільки удають із себе адептів ордену «Троянди і хреста».

Наприкінці XVIII століття містичні масонські забави, якими полюбляли полоскотати свої випещені нерви польські аристократи, і система комерційних «масонських» протекцій відходять на другий план. Поляки чим далі, тим активніше починають використовувати ложі як осередки консолідації руху за відновлення єдності своєї держави. Тож австрійський уряд у відповідь розпочинає впровадження системи законодавчих обмежень «небезпечної» містики. Так, згідно з указом 1785 року, в кожному місті Австрійської імперії, крім столиці, могла існувати тільки одна (!) вільномулярська ложа. За якийсь час було заборонено контакти австрійських лож із закордонними колегами, потім — участь військових та державних службовців у будь-яких таємних товариствах. 1795 року імператор Франц І узагалі забороняє масонство на території імперії. Тож ХІХ століття для масонів — доба підпілля, коли їхній рух щільно переплітається з революційним.


Найдорожча ресторація Галичини

Адреса: пл. Ринок, 14 (2 поверх)

Телефон: 050-4308783

Заклад розташовано в Массарівській або Венеційській кам'яниці. 1589 р. архітектор П. Римлянин перебудував первісну готичну камяницю в ренесансному стилі. В 17 ст. будинок належав венеційському консулові Антоніо де Массарі. З того часу над порталлом будинку міститься символ міста-республіки Венеції - крилатий лев з розгорнутою книгою та написом на ній: "Pa tibi Evangelista Marce" - "Мир тобі, Євангелісте Марку". У 1600 реставрувався. Будинок зазнав деяких перебудов. Найзначніша з них — у XIX ст., коли був надбудований четвертий поверх. Після надбудови четвертого поверху будинок втратив первісний вигляд, але рустований фасад зберіг риси стилю, наданого йому зодчими. Реставрації проводилися у 1936, 1998. Фішка закладу "Найдорожча ресторація Галичини" — інтер’єр, багатий на історію львівського і світового масонства і надзвичайно висока вартість страв