“Віденка”, “Театралка”, “Монополка”, “Централка”, а також “Кришталева”, “Народна гостиниця”, “Касино де парі”, “Міраж”, “Пегас”, “Атляс” і “Під синьою фляжкою” – кав’ярні, в яких формувалася львівська еліта.

Першу львівську кав’ярню відкрив 1829-го підприємець Карл Гартман. Магістрат погодився на це за умови, що той власним коштом збудує поряд гауптвахту. Отож бізнесмен отримав ділянку в самому центрі міста, а місто — будівлю для арештованих вояків. І відвідувачі локалю — так у Галичині називали кав’ярні й ресторани — за горнятком кави мали змогу помилуватися муштрою солдатів-штрафників.

На Площі Ринок, 5 з кінця  XIX ст. і до середини XX ст існувала ресторація єврея Самуїла Райха. Там збиралась різна інтелігенція, громадські діячі, а також учні гімназій. І. Франко, М. Яцків, В. Стефаник та багато інших відомих письменників були постійними клієнтами каварні.

Юрій Кульчицький (1640-1694) – уродженець Галичини, у молоді роки перебував на Запорізькій Січі. Там він вивчив турецьку мову і став перекладачем під час козацьких походів на Крим. Тоді ж Кульчицький потрапив у полон до турків.

Юліуш походив із заможної родини, до того ж був спадкоємцем аптекарської справи, яку започаткував ще його батько – Петро Міколяш. Однак його більше цікавило виробництво алкоголю –1842 року він розпочав виробляти горілку та лікери у Львові. А його брат Кароль займався справами аптеки та виготовленням лікувальних лікарських вин.