У Галичині перші тверезницькі протиалкогольні кампанії  розпочалися з 1840-х років і перманентно повторювалися аж до встановлення тут радянської влади. Боротьба з пиятикою проходила у різних формах: заснуванні братств тверезості, проведенні просвітницьких місій з обґрунтуваннями шкоди алкоголю, організації мітингів.

Юліуш походив із заможної родини, до того ж був спадкоємцем аптекарської справи, яку започаткував ще його батько – Петро Міколяш. Однак його більше цікавило виробництво алкоголю –1842 року він розпочав виробляти горілку та лікери у Львові. А його брат Кароль займався справами аптеки та виготовленням лікувальних лікарських вин.

В XIX ст. горілку вподобали собі селяни і таким чином горілка стала напоєм народним. Тому-то горілка мала більшу популярність на львівському передмісті, ніж у самому Львові, та, зрештою, у місті вона була дешевша і, коли львів янин мав бажання загудіти, то йшов собі з компанією за рогатку.

Зазвичай корчми у Галичині стояли на окраїні села при дорозі або між окремими поселеннями. Саме приміщення було досить просторим, навколо стояли лавки прикріплені до стін, посередині закопаний на дубових палях великий стіл. В приміщенні поряд жила родина орендаря – власника корчми.

В Галичині перші корчми з'являлися ще в XI ст. неподалік торгових площ, мостів і бродів через ріки, що було зв'язане зі збиранням у них мита.