Коли кава розійшлася по всіх домах панських, маєтнішої шляхти і багатих міщан, подавали її спочатку тільки зранку з молоком і цукром, після чого пили горілку, а чай, який за чутками сприяв сухотам і холодив шлунок, взагалі покинули. Каві натомість приписали лікувальні властивості — помічний напій при гарячці і на похмілля.
Подавали каву також після обіду – кому з молоком, а кому без найбільше його полюбляли жінки так, що кавували у своїй компанії і зранку, і в обід, і ввечері.
Чоловіки, бажаючи ухилитися від чергового келиха вина, бралися за каву, і що цікаво — ніхто не мав права їх примушувати до вина. Правда, цей привілей не слугував довше, як до двох годин.
Поступово кава від заможних осіб перейшла до посполитого люду. Шевці, кравці, перекупки, вантажники і безробітні захопилися кавою. Дорогою вона не була, за шість мідних грошів можна було отримати горнятко кави з молоком і цукром. Зрештою, та кава була неабияка: одна мірка кави для запаху, чотири мірки смаженої пшениці, трохи неочищеного цукру і ложка молока. Однак простолюду, який не знав смаку справжньої кави, цей напій смакував.
Але й окремі міщани, які не відзначалися щедрістю, додавали до кави смаженої пшениці або гороху, бо без кави будь-яке прийняття вважалося за простацьке.
У всякому випадку, кава почала впливати на широкі маси так само, як і алкоголь або тютюн.
Цукор був дорогий, а тому воліли його не кидати в горнятко, а, тримаючи грудочку між зубами, цідити каву крізь неї. Цукор в кожній родині зберігався у спеціальній скриньці, яка замикалася на ключик.
За свідченням сучасників, серед міщан поширився звичай, що ледве хто розплющив очі, зараз йому до ліжка несли каву. А все це чинилося за радою лікарів, які вважали, що і вставати з ліжка, а понадто виходити з дому натще дуже нездорово. Особливо захопила кава жіноцтво, окремі панії брали навіть каву з собою у церкву, щоби, прийнявши Святе причастя, відразу його кавою запити. Вважалося, що таким чином причастя буде захищене від нездорового повітря.
Військові вживали чорну каву зазвичай по обіді, запаливши файку. Каву пили з «філіжанок», а подавали її в «імбрику» (кавнику).
В Дрогобиччині «зернята товчуть, засипають на воду і варять, поки не закипить. Відтак цідять через шматку, заливають молоком, солодять і п’ють». На Косівщині «каву і цикорію сиплють в окріп, то си варит, сиплют у горне, дают сметанки або молока, цукру і п’ют з хлібом». На Самбірщині, в селі Кульчиці, готують каву «По-кульчицьки», в турці на піску. До кави додають трохи цукру і молока, — саме так варив її легендарний Кульчицький.