Василь Стефаник, приїжджаючи до Львова, одразу йшов до Райха і кликав туди товаришів з редакції «Літературно-Наукового вісника». У редакції вже знали, що Стефаник привіз нове оповідання і чекає авансу, або приїхав просити аванс за ще не написаний твір.
Колись учням дозволялося ходити до каварень і ресторацій тільки зі старшими родичами. Однак вони порушували це правило, знаходячи так звані «криті» заклади, де могли почуватися безпечно. Так учні Академічної гімназії в ресторації Самуїла Райха мали навіть свій окремий закуток. Приходили не тільки кави попити, а і в більярд зіграти, і важливі організаційні моменти шкільної політики вирішити.
Якось влаштував вечірку в Райха Олександр Олесь, який тішив свою компанію жартами замість поезій. Любив випити пиво в цій кнайпі Василь Щурат. Ходив в це місце і Іван Франко, хоча кави не пив, більше будучи чайоманом.
Михайло Яцків доволі часто бігав до кнайпи під час роботи в редакції того ж «Літературно-Наукового вісника». Яцків надумав зізнатися їй в коханні, але для хоробрості заскочив до Райха і випив там не один стаканчик рому. В такому бойовому настрої рушив з квітами до Лесі, та вона, занюхавши запах рому, Михайла засоромила і квітів не прийняла. Так вернувся розчарований Яцків назад у кнайпу. Ресторація закрилася восени 1939 року.
Каварня Самуїла Райха, або де «зависав» залицяльник Лесі Українки
