Видатний галицький меценат Омелян Антонович згадував: “Мама приладжувала до свят різні наливки – цитринівку, кавівку і вишняк, але медівку, яка також називалась запіканкою, кожного року виготовляв тато сам. Процедура була така: до глиняної миски, звичайно меншої за макітру, він наливав пляшку міцного спирту. Цей спирт він запалював сірником на хвилину-дві і гасив полум’я покришкою. До розігрітого добре спирту додавав дерев’яною ложкою густого меду, який танув у теплій горілці, і тою ж ложкою тато розмішував його. Тепер приходила друга фаза: він знову запалював спирт, уже змішаний щ медом, і дальше ложкою мішав уже під полум’ям, коли ціла посудина була у вогні, тоді гасив полум’я, дуже обережно куштував, чи не треба ще додати меду. Тоді приходила третя фаза – запалював знову, але лише на декілька секунд, замішував і гасив.”