Львівський журналіст Юзеф Майєн писав перед війною: “Каварня берлінська на відміну від каварні львівської є закладом не щоденної потреби, а люксусовим публічним закладом для відпочинку, куди вчащають задля вражень, вибираючи, залежно від гумору, відповідний настрій тієї чи іншої кнайпи, водночас підлягаючи обов’язковому хатньому порядку.
Львівська каварня не є публічним закладом: то тільки збіговисько різних приватних столиків. Каварня заступає у Львові кожному той спокій, якого йому найбільше бракує в його помешканні. Для одного вона є салоном, для другого їдальнею, для третього канцелярією, бібліотекою чи професійним кабінетом, а для декого мало не спальнею. І тому-то, як у казці, кожен робить, що захоче: той читає, той пише, та дитину колише або фліртує, той грає в шахи, гендлює чи дрімає… “